Духовно-просвітницькі бесіди для прихожан Іллінського храму – це чудовий час, щоб краще пізнати один одного, проявити увагу та турботу про тих, хто знаходиться поряд, поговорити про насущне. Тут можна задати хвилююче питання священику та отримати на нього відповідь, а також в теплій атмосфері відчути радість єднання, в основі якого є Господь.

 

Саме тому, вже добрих сімнадцять років, починаючи з 1996 р., в практиці Іллінської православної громади живуть щотижневі зібрання прихожан, які поміж ними люб'язно іменуються «Церковною школою для дорослих».

 

Мабуть, не варто повторюватись, що дев'яності роки  минулого сторіччя - це в позитивному плані переломний час для всього пострадянського Християнства. Храми, широко відчинили свої двері, гучно закалатали в дзвони, і люди, вже не боячись владних пресингів, рушили на богослужіння.

 

Місцеві мешканці Угроїд та прилеглих сіл вперше переступивши поріг храму робили це несвідомо і несміливо. Основна причина сором'язливості була досить банальною: люди не мали навіть елементарних понять про церковні правила. Отак зустрічі для прихожан поза богослужіннями стали необхідністю, продиктованою часом.

 

Тематика перших духовно-просвітницьких бесід теж була очевидною, разом з настоятелем храму віруючі збирали докупи зерна основ православної віри: розбирали хід церковних служб, вчили молитви. Першими учнями стали як прості прихожани, так і члени причту.

 

Збиралися в храмовій сторожці. Але її приміщення не могло задовольнити потреби всіх бажаючих відвідувати заняття, та й територіальне розташування Храму не давало змоги  жителям заводського району селища бувати на заняттях, бо далеко. Тому, було прийняте рішення розподілити школу на дві групи. Одна з яких продовжувала навчання в  приміщенні сторожки біля Храму, інша ж – знаходила собі притулок в приміщеннях розташованих на іншому краю селища. Та ні отця Сергія, ні його свідомих учнів це не лякало. Отак з року в рік, у визначені дні прихожани з великим бажанням духовного розвитку, попоравшись, поспішали в теплу атмосферу однодумців.

 

За сімнадцять років духовне слово встигло лишити своє відлуння і в приміщенні місцевої лікарні, і в кількох приватних оселях. Особливим етапом в житті церковної школи для дорослих було її проведення впродовж п'яти років (з 2005 р. по 2010 р.)  у помешканні колишньої старости Іллінського храму Дарії Андріївни Зражевської. Молитовна атмосфера оселі разом з душевною привітністю  її господарів додавала зустрічам єдиновірних братів і сестер особливого відтінку.

 

Починаючи з жовтня  2010  року,  з дозволу місцевої влади для прихожан храму, що проживають  в заводській частині селища, духовно-просвітницькі бесіди проводяться в приміщенні місцевої лікарні щосереди.  Прихожани, які мешкають неподалік храму, зустрічаються щоп'ятниці в навчальному класі Адміністративного приміщення, розташованому на території Іллінської громади.

 

За час існування школи, під час занять, було детально розглянуто Святе Письмо Старого і Нового Завіту, Основи Православної віри, порядок звершення Богослужінь та Таїнства Церкви. І хоча школа для дорослих не має журналів відвідування та системи оцінювання, та все ж в практиці її роботи тематичні заліки вивченого матеріалу, проведення підсумкових уроків. Шкільні заняття завжди проходять жваво і цікаво. Учні конспектують, цікавляться, багато опрацьовують самостійно, читають тематичну літературу. Саме тому для цієї категорії прихожан в пригоді стає бібліотека храму, якою опікується Наталія Григорівна Соляник.

 

Зачасту заняття супроводжуються спільним  переглядом фільмів на православну тематику та душевною бесідою за чаюванням.