"В житті Господь завжди посилає нам людей, за видимою чи невидимою підтримкою яких і формується наша доля"

Важко в наш час знайти людину, у якої б шлях до храму видався простим. Читець Храму Святого пророка Іллі Михайло Іванович Букша не є виключенням з правила.

Народився він 21 травня 1970 року в с. Грязне Краснопільськоно району. Згодом, його родина переїхала у с. Самотоївка, де, власне і продовжилося його дитинство.

В житті Господь завжди посилає нам людей, за видимою чи невидимою підтримкою яких і формується наша доля. Такою людиною для Михайла Івановича став його вчитель музики Петро Гаврилович. Навчався Михайло Іванович у Миропільській школі-інтернаті, залюбки співав у шкільному хорі та натхенно вчився гри на духових інструментах. Саме ці, здобуті ще в шкільні роки навички, і сформували його майбутній життєвий шлях.

По закінченні школи Михайло Іванович вивчився на водія у Охтирській автошколі, потім, не примусила на себе довго чекати служба в лавах Радянської армії. Служив у далекому Ташкенті музикантом військового оркестру.

Після служби в армії з 1991 року проживав у м. Суми, працював у тролейбусному парку водієм тролейбуса. Дуже любив свою роботу. Але, так сталося, що у 1995 році він був змушений повернутись до рідної домівки в с. Самотоївка, де жили батьки.

Саме в цей час на його життєвому шляху знову з’явився Петро Гаврилович. Запросив поспівати в Угроїдському заводському хорі. Чи-то спрацював авторитет колишнього вчителя, чи-то бажання самореалізації, але Михайло Іванович, продовжуючи жити в с. Самотоївка, почав таки відвідувати репетиції хору. А так як Петро Гаврилович в той час керував і церковним хором Угроїдського храму, то, паралельно з виступами на сцені, Михайло Іванович відвідував і церковний хор.

Згодом, йому запропонували спробувати почитати від час служби. І це у нього вдалося. Так як ще з дитинства він мав неабиякий хист до читання: «Вже в другому класі я читав найкраще серед своїх одноліток», - пригадує Михайло Іванович.

З того часу, в храмі під час служб лунає його гучний баритон.