Весна – лише від одного слова віє піднесеним настроєм! Це час, коли кришталева чистота повітря наповнює подих свіжістю, а небесний  оксамит, переповнений сонячним сяйвом, відзеркалюється на лісовій галявині пролісками. Ліс прокидається, кличе до себе і чекає гостей.

Скажемо відверто, що школярів нашої церковної школи на прогулянку до лісу довго вмовляти не довелося. Та й кому будуть цікаві суботні заняття в шкільному приміщенні, коли надворі так сонячно і гарно! То ж отримавши «лісове запрошення», день 22 березня – свято Сорока мучеників Севастійських – вихованці школи вирішили відзнаменувати походом до весняного лісу.

Молодші наші школярі на прогулянку не потрапили, але свій внесок у відзначення свята таки зробили. На своїх заняттях, разом із Заїкою Наталією Анатолієвною вони виготовляли паперових жайворонків – симол свята Сорока мучеників - та прикрашали ними дерева біля храму. По закінченні уроків, малюки отримали булочки-«жайворонки», поласували ними і попрощалися з школою до наступної суботи.

Старша і середня групи провели позаурочний час на узліссі неподалік від селища. Очолили групу пішохідних туристів Любов Андріївна Прокопенко та Микола Алферов.

 Але нашим подорожуючим довелося в лісі не лише відпочивати. Перепоною на шляху до лісової галявини стало сміттєзвалище. Складалося враження, що хтось свідомо привіз і вигрузив машину бруду прямо на узліссі. Тут можна було побачити поліетиленові пакети, упаковки з-під чіпсів, сухариків, цекерок, пластикові пляшки. Та більше всього як  дітей, так і вихователів вразили кількість і асортимент пляшок з-під спиртних напоїв! То ж нашим юним туристам не лишалося нічого іншого, як засукати рукава і хоча б скидати до купи цей розкиданий по всьому узліссю бруд.

Таке випробування юні любителі природи витримали достойно, натомість ліс сповна віддячив їм дзвінкоголосою піснею пташиного хору та чудовим місцем для «лісового» відпочинку.

Що може бути смачніше за трав'яний чай на свіжому повітрі, мабуть лише підпечені ванільні булочки?!

Зручно влаштувавшись на галявині, підігріті приємним відчуттям виконаної доброї справи, діти зачаровано слухали розповідь про молитовний подвиг  Севастійських мучеників і ласували печеними «жайворонками» - символом цього свята, припиваючи їх гарячим запашним чаєм. А десь високо над ними, у верховітті дерев, лилася пташина пісня. Здавалося, що її мелодія доносить з глибини віків нетлінні звуки псалмоспівів, якими Сорок Севастійських мучеників восхваляли Господа.