Другий навчальний семестр вихованці дитячої духовно-просвітницької школи Іллінської православної громади селища Угроїди розпочали дещо незвично - з іспиту!

Мабуть, не знайдеться того, хто хоча б раз в житті не складав іспит. Іспит… - навіть саме слово говорить за себе – це справжнісіньке ви-про-бу-ван-ня! і не лише здобутих знань, а, якщо хочете, і нервів. Відчуття, які переповнюють душу перед тим, як рука потягне «щасливий» білет, стерти з пам'яті неможливо: руки тремтять, серце відбиває неприродній ритм своїм стуком, а в голові, витісняючи накопичені напередодні знання, залишається єдине прохання до Бога: «Господи, якби пощастило!».

Для другокласників духовно-просвітницької школи Іллінської православної громади, що в селищі Угроїди, новий навчальний семестр розпочався саме з іспиту! Традиція складання іспитів за підсумками по семестрового навчання тут зберігається ще з 2001 року, і цьогорічні другокласники не стали виключенням.

Запитаєте, який іспит серед року? Справа в тому, що духовна школа має свої особливості програмового матеріалу, і по завершенні І семестру діти якраз закінчили вивчення книг Старого Завіту. То ж саме тоді, коли навчальний рік перетнув свій екватор, і надійшов час підсумувати здобуті за півріччя знання.

До екзамену діти готувались досить ретельно, самостійно повторювали вивчений матеріал, хвилювались. Хоча екзаменаційних білетів було лише 12, та вони повністю охоплювали весь навчальний курс. Але не іспитом, а справжнім святом став цей екзамен для школярів. Вчителі вирішили відмовитись від стандартної екзаменаційної процедури і запропонували учням екзамен-гру, що дублювала формат телевізійної дитячої пізнавальної передачі «Самый умный».

А щоб не відстати від телевізійного зразка, навіть виготовили спеціальну пам'ятну відзнаку - статуетку, яка за умовами іспиту повинна була дістатись учневі, що найкраще засвоїв вивчений матеріал та продемонстрував під час відповідей глибокі його знання.

Отже, поряд з п'ятіркою в класний журнал (а тут лишилась саме п'ятибальна система оцінювання) у кожного вихованця була можливість закріпити за собою титул «Найрозумнішого учня І семестру».

Тому, суботу 9 лютого вихованці школи очікували одночасно і з хвилюванням, і з нетерпінням, адже саме вона повинна була визначити володаря іменної статуетки. Гра, як годиться, складалась з кількох турів: за підсумками першого туру визначилась черговість гравців, другий – базовий тур – давав змогу викладачам визначити рівень знань учнів, а третій тур – вирішальний – визначав титулованого переможця.

Ось і довгоочікуваний день. Отримавши благословення свого викладача отця Сергія, учні тут же з головою поринули у гру. Дух змагань зробив свою справу, іспит пройшов, як то кажуть, на одному подиху: весело і цікаво, в атмосфері дружби і підтримки, вражало те, що діти вболівали не кожен за сам за себе, а один за одного.

Поряд з глибокими знаннями тематичного матеріалу діти дивували вчителів ще й своєю блискавичною пам'яттю. Уявіть: необхідно було запам'ятати 10! хаотично обраних чисел в межах від 1 до 50, в яких були закодовані екзаменаційні питання, і яке ж було наше здивування, коли всі як один жодного разу не помилились.

По завершенні перших двох етапів Глухов Роман, Севідова Валерія, Сопаленко Даниїл та Довгополова Ангеліна отримали тверде «п'ять», яке стало візиткою для останнього туру, де саме і визначався титулований переможець. Третій етап був рівносильним, тому переможця визначали голосуванням самі учасники гри.

Цього разу титул «Найрозумнішого учня» виборов юний послушник Іллінського храму, наймолодший за віком учень другого класу духовно-просвітницької школи Даниїл Сопаленко, решту учнів потішили солодощами.

Будемо сподіватись, що ця відзнака стане своєрідним стимулом для всіх вихованців школи, а для Даниїла – не вдалим фінішем, а стрімким стартом у духовному розвитку.

… У кожного своя дорога до Бога, у одного вона легка й коротка, у іншого – довга, звивиста і терниста, але головне, що вона існує, необхідно лише її вчасно помітити.

Я є прихожанкою Іллінської церкви з недавнього часу, з вересня – допомагаю настоятелю храму вести дитячу духовну школу. Маючи немалий досвід педагогічної роботи, скажу відверто, що духовна школа – це той заклад, який здатний виховати Людину. На рівні всесвіту це майже непомітна краплинка, але це краплинка людяності і добра, де вчать прописних істин – основних принципів і законів Життя. А це так необхідно нашим дітям особливо в цей складний час розпусти, жадоби до багатства, жорстокості і негативної інформації.

«Виховуємо достойне покоління», «плекаємо майбутнє нашої держави», «ростимо нашу зміну» - як часто чуємо ми ці слова, говоримо їх самі, читаємо на шпальтах газет і журналів… а от на питання «Чи правильно ми це робимо?» однозначної відповіді не знайдемо, не почуємо і не дамо. Суспільство, яке живе без ідеології, не здатне виховати повноцінне духовно здорове покоління.

На жаль, в нашому районі далеко не в кожному селі є храм, тому, далеко не кожна дитина має змогу відвідувати заняття в таких школах. Похвально, що нині з'явилася позитивна тенденція введення в курс загальноосвітньої школи факультативного курсу «Християнська етика». Але прикро, що підхід до цього позитивного нововведення у нас все ще залишається необдуманим. Чомусь факультативні години в системі нашої освіти не перестають вважатись простим довантаженням до ставки, і мало хто звертає увагу на сам зміст предмету, що викладається. Маючи хибну думку більшість вважає, що все, що пов'язане з церквою зациклюється виключно на релігії. Але ж це помилково.

Цілком природно, що з часом можна забути теорему Піфагора чи таблицю Менделєєва, а от життєві цінності, які дитина винесе з навчального закладу, вкарбуються в її пам'ять назавжди. І якими ці цінності будуть залежить саме від нас, учителів.

Будинок будується з окремих цеглин, але ж в готовому вигляді це споруда, дощ складається з окремих краплин, але ж всі разом вони здатні омити і зволожити землю, то ж хотілося, щоб у нас було побільше таких шкіл – маленьких краплинок людяності і добра у безмежному всесвіті, але разом вони змогли б зробити свою справу у формуванні здорового суспільства.