"Для мене Храм - це і моє сьогодення, і спогади про дитинство, і згадка про Батьківщину"

«У руках все горить!», - саме так можна охарактеризувати вдачу Марії Юріївни Рашевської, привітної, веселої вдачі жінки, з колоритним західноукраїнським діалектом. І це не випадково, адже народилася вона в краї, де діти з материнським молоком вбирають в себе любов до праці, а головне - глибоке розуміння невід'ємності від повсякденного життя Віри і Церкви.

Народилася вона 1 березня 1955 року в селі Колочава-Горб Міжгірського району на мальовничій Закарпатщині в багатодітній родині. Тому після закінчення навчання в місцевій школі в неї, як і в більшості представників Закарпатського регіону, постало питання не здобуття подальшої освіти, а необхідності утримання себе, допомоги батькам. «Зразу після закінчення 8 класів влітку я вперше поїхала на сезонну працю. Працювали в колгоспі у Воронізькій області», - пригадує Марія Юріївна. Саме так в пошуках сезонних заробітків в 1977 році потрапила вона в селище Угроїди, тут знайшла свою долю, вийшла заміж, так і залишилась.

Все своє життя в Угроїдах працювала Марія Юріївна в місцевому радгоспі, не цуралась ніякої роботи: доїла корів, сапала буряки. І на роботі завжди була попереду, і вдома встигала все переробити, бо завжди тримала велике підсобне господарство, порала город. А взимку вечорами ще й рушники встигала вишивати. «На Закарпатті кожна жінка повинна досконало володіти всіма премудростями жіночої роботи: і випічку зробити, і м'ясо приготувати, повинна вміти і шити, і вишивати» - привітно посміхається Марія Юріївна. І все це їй дійсно вдається! Нині багато її саморобних шедеврів можна побачити в Храмі.

Та не лише вишиваними орнаментами Марія Юріївна вкарбовує про себе згадку в Храмі, а своєю щоденною самовідданою працею. Як відомо, Храм впродовж 15 років оновлюється і відбудовується. Всі ці роки Марія Юріївна не стоїть осторонь, її жіноче, але сильне плече відчутне завжди і скрізь. Бо за що б вона не взялася – все в неї виходить: і білити, і решетувати, і штукатурити, все це вона вміє, а головне – робить з повною самовіддачею і великою любов'ю.

Нині Марія Юріївна є членом церковного причту. В будень і свято, зранку чи ввечері, її завжди можна зустріти в Храмі, у неї є коло своїх церковних обов'язків, які вона завжди виконує з особливою відповідальністю. «На моїй батьківщині люди завжди жили з Вірою у Бога, а тому ходити до Церкви в свята і щонеділі привчали нас змалечку», - говорить Марія Юріївна, - «Для мене Храм - це все: і моє сьогодення, і спогади про дитинство, і згадка про Батьківщину».