17 жовтня для Іллінської православної громади пам'ятна дата. Саме цього дня вісім років тому за благословенням високопреосвященнійшого Євлогія, митрополита Сумського і Охтирського був освячений Малий храм громади.

У ньому відбуваються Таїнства хрещення. Тут розміщені класні приміщення церковної школи, бібліотека, музей історії храму.

Щонеділі по завершенні богослужіння всі бажаючі разом з отцем Сергієм збираються за чашкою чаю на відео проповіді. То ж храмове приміщення близьке і рідне для більшості парафіян Іллінського храму.

Святкового дня настоятель храму протоієрей Сергій Зеленський відслужив у Малому храмі подячний молебень та звершив Божественну літургію.

Поряд з ним дякували Богові за Його нескінченну милість і благодіяння члени церковного причту та парафіяни храму, причетні до будівництва і утримання храмової споруди.

Маленький екскурс в історію:

З інтерв'ю з настоятелем Іллінського храму протоієреєм Сергієм Зеленським

Сторожка

З отцем Сергієм ми спілкуємось у одному з приміщень новобудови – так званій «Адмінбудівлі», або Малому храмі Іллінської православної громади. Тут є храмове приміщення, де звершуються Таїнства Хрещення, а у храмове свято тут відбуваються і богослужіння. Також у будівлі розміщені навчальні кімнати, в яких проходять заняття дитячої духовної школи та духовно-просвітницькі зустрічі для дорослих. В одному з класних приміщень влаштовано бібліотеку та відео зал. І те, і інше в постійному попиті парафіян, тому двері сюди завжди відчинені.

Храм освячено у 2010 році на честь «Собору новомучеників та сповідників землі Руської».

…Перед нами фото вже знайомої нам древньої хатинки, що сховалася поміж високих дерев. Оббита шифером, з перекошеними вікнами та насупленим дахом, вона чимось схожа на «шевченківську хату».

- Це наша стара сторожка, - пояснює отець Сергій, - В перший час, коли тільки приїхали в Угроїди, навіть жили в ній.

Як і у новозбудованому храмі, у тогочасній сторожці звершувались Хрещення, проводились заняття дорослої та дитячої школи, відбувались парафіяльні трапези. Тут було завжди затишно: зимової пори теплу атмосферу спілкування підігрівали дрова, що потріскували у грубці, та запашний чай. Влітку ж, тут можна було сховатись від спеки, затінок створювали старезні клени, що росли на території храму.

- Коли у 2000 році ми вирізали дерева, що обступали сторожку, виявилось, що біля храму чимала територія, - посміхається настоятель. – А коли будівля стала мало того, що непридатною, а і небезпечною для використання, на її місці ми збудували оцей будинок, де ми зараз. Але про сторожку завжди згадуємо з особливою теплотою. Тому поміж себе ми і цей новий храм звемо «сторожкою», в цій назві є щось особливо рідне і близьке.

Спорудження «Адмінбудівлі», як і решта будівельних робіт, що відбувались у храмі останніми роками, виявилось окремою історією. Тому, забігаючи в хронології подій наперед, говоримо про це.

- Думки про будівництво нового приміщення давно мене хвилювали. Та, зважаючи на наші можливості, втілювати їх у життя все не наважувались. Але ж Господь краще знає, коли що управити, - продовжує він.

Якось у розмові з причтом храму отець Сергій таки озвучив свої думки. А Господь поклав на серце кожному по його силі, можливостях і вміннях. Клопітлива староста храму Антоніна Іллівна знайшла в Угроїдах дерев'яну хатину, що продавалася за доступною ціною. Цю будівлю взимку розібрали, пронумерували балки, щоб потім в тій же послідовності спорудити з них будинок, перевезли матеріал на подвір'я храму, щоб чекав свого часу. А потім, на початку весни 2007 року, єдиним можливим для громади і вже перевіреним часом способом гуртового «народного будівництва» почалось зародження життя нової будівлі. Самотужки викопали фундамент, вивели стіни: спочатку з дерева, потім цеглою обклали, потім дах; все поетапно, як і має бути у будь-якому будівництві, та лише за кожним з цих етапів будівництва вистачало своїх випробувань і переживань.

- Це було не просто, - розповідає отець Сергій, - Що могли самі робити, тут проблем було менше, та коли була потрібна рука майстра – натикалися на проблеми. Траплялося, що майстри не завжди якісно виконували свою роботу, бо самі розумієте, які кошти ми могли їм запропонувати. Багато чого приходилось не лише робити самотужки методом спроб і помилок, а що гірше – переробляти після інших. Так і з решетівкою сталось, і з штукатуркою, і з підлогою…Та з часом, як кажуть, набивши руку, якось воно робилося, зробивши ж, самі дивувалися: як?

І отак кожного разу, втілюючи в життя задум Творця, виконавці Його волі не переставали дивуватися, як їм це вдалося. Лише Господу відомо, як Він все управляв, посилаючи на кожне з питань, що виникали, шляхи і засоби їх рішень.

Будівництво нового приміщення почалося у 2007 році, а вже в жовтні 2010 року новий храм привітно відкрив свої двері для парафіян.

(записала Вікторія Постова, січень 2013 року)