Згадайте нас – бо ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно…, - ці слова Ніни Виноградської стали в Іллінському храмі лейт-мотивом суботи, 24 листопада.

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Одна із них – голодомор 1932-33 років. Щороку в четверту суботу листопада, українці згадують ті страшні часи та мільйони жертв штучного голоду в Україні.

В цей день, у вшанування світлої пам’яті безвинно замучених голодом і політичними репресіями людей, вихованці дитячої церковної школи Іллінського храму під час навчальних занять, а дорослі – на панахиді перед Всенічним бдінням - помолилися за спокій їх душ.

(за матеріал з книги висловлюємо вдячність нашій землячці Тетяні Лазді, яка нині проживає в м. Єлгава (Латвія), але душею вболіває за  свою маленьку батьківщину)