"Я радію всьому, що дає мені Господь, в трудах і молитві зустрічаю кожен день свого життя, відчуваючи Його любов і підтримку"

Кожна людина – це окрема, особлива, ні з ким не схожа історія долі. Хто відзначається блискучою кар'єрою, а для кого головне – це родинні цінності, один став відомим в усьому світі, а інший безславно витратив своє життя на задоволення лише своїх примітивних потреб. Та є єдина риса, яка об'єднує всіх – це однаково безмежна до всіх нас Господня любов. Господь стукає в серце кожного, кличе мелодійним багатоголоссям дзвонів до Церкви, посилає нам на життєвому шляху обставини чи людей, які допомогли б нам у відкритті Істини, та, на жаль, далеко не всі розуміють мову Творця…

«Шкода, що я так пізно прийшов до Церкви», - журиться послушник  Олтаря Іллінського храму Володимир Олексійович Кас'ян, - «Соромно зізнатись, але чомусь раніше я Церкви навіть якось цурався. Бувало, підемо з дружиною святити Паски, вона йде до Храму, а я не можу переступити його поріг, ніби щось не пускає».

Та Господь завжди бачить світле серце і щиру душу. Так сталося, що поріг Храму Володимир Олексійович таки переступив, примусила хвороба, пережити яку, як він вважає, без Господньої допомоги і підтримки, мабуть не зміг би…

Народився Володимир Олексійович Кас'ян 15 березня 1957 року в с. Олександрівка, що на Харківщині. Після закінчення 8 класів місцевої школи продовжив навчання в Одноробівському училищі, де здобув професію тракториста. Потім служба в лавах Радянської армії, честь Батьківщині віддавав в Підмосков'ї. Демобілізувавшись, повернувся до рідної домівки, працював.

В 1986 році одружився, а наступного, 1987 року переїхав з родиною на постійне місце проживання в селище Угроїди – на батьківщину дружини.

Все своє трудове життя присвятив Володимир Олексійович роботі на Угроїдському цукровому комбінаті, працював трактористом. Нині займається веденням домашнього підсобного господарства. Гарний господар, чуйний чоловік, люблячий батько. Разом з дружиною Ольгою Вікторівною виховали двох дітей, нині допомагають дітям піднімати на ноги онуків.

«В Угроїдську церкву я прийшов разом з отцем Сергієм», - посміхається Володимир Олексійович. Пригадуючи свій перший досвід відвідування Храму, він не перестає дивуватись особливому відчуттю душевного блаженства, яке супроводжувало його після Богослужіння по дорозі додому. Після того вже більше шістнадцяти років Володимир Олексійович живе Церковним життям, п'ять з яких є послушником Олтаря Іллінського храму.